Музика не має кордонів – вона лине крізь час, наповнюючи серця слухачів почуттями, мріями, роздумами про вічне через митців, які творили багато років тому. Творчі люди, які дотичні до музичного світу, з народження несуть у собі щось виняткове. Такою була історія видатного диригента, уродженця Рівного, Ростислава Бабича. Коли одним із головних джерел інформації в будинку було радіо, українські слухачі з нетерпінням чекали саме на виступи естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Ростислава Бабича, пише rivne.one.
Перші роки життя митця
Народний артист України, диригент, композитор і педагог Ростислав Олексійович Бабич народився у Рівному в 1937 році. Змалку Ростислав зростав в атмосфері любові до української культури, книги, театру. Мати майбутнього диригента Валентина Іларіонівна дуже любила музику Рахманінова і часто із захопленням ділилася спогадами з близькими про знайомство з його племінниками, які свого часу мешкали у Рівному. Валентина Іларіонівна була дуже творчою жінкою і одним із її хобі було виготовлення штучних квітів, які були популярним декором радянських квартир до 1970-х років.
Батько Ростислава, Олексій Никифорович Бабич, був родом із села Півче Здолбунівського району. Він був простим робітником і працював в артілі “Більшовик”.
Родина Бабичів була побожною і виховувала в дітей віру в Бога. Ростислав навіть деякий час прислуговував у Свято-Успенській церкві, поруч з якою вони жили у Рівному. Дуже багато про дитинство, юність та життя Ростислава Бабича розповів його двоюрідний брат – Ігор Окопний. Ігор та Ростислав були не просто родичами, а ровесниками й добрими друзями. Багато часу в дитинстві вони проводили разом і навіть жили в одному будинку на вулиці Литовській. Безліч найприємніших і найтепліших спогадів пов’язує братів.
Ігор розповідав, що на коляди вони з Ростиславом виготовляли Різдвяну зірку і ходили з нею колядувати. На Великдень дзвонили в дзвони, палили багаття біля храму, билися крашанками. Ігор Окопний поділився, що сім’я Бабичів була йому майже рідна, а його дядько Олексій, батько майбутнього диригента, замінив йому тата, адже той був на фронті. Олексій Бабич дуже любив різну техніку, тому його син і племінник часто потайки вмикали радіоприймач “Philips” і слухали “Голос Америки” та радіо “Свобода”.
Ростислав Бабич навчався у Рівненській школі № 2. Його однокласником і шкільним другом був майбутній ректор Рівненського державного педагогічного інституту Борис Колупаєв. Хлопець виявляв інтерес не тільки до творчості, але й до спорту – займався плаванням і акробатикою. Але коли батько подарував йому акордеон, з ним він більше не розлучався. Відмінний слух, талант і старанна праця дали свої результати, і в підлітковому віці Ростислава запросили грати в ресторанному оркестрі.
Навчання та розвиток кар’єри
Кажуть, що талант – це лише один відсоток успіху, а решта – кропітка праця. У стінах Львівського музичного училища Ростислав Бабич щодня доводив цю істину власним прикладом. Пізніше він продовжив навчання у Львівській консерваторії, яку закінчив у 1962 році, після чого поїхав за направленням на викладацьку роботу в Тернопільське музичне училище ім. Соломії Крушельницької.
У Тернополі Бабич познайомився зі своєю майбутньою дружиною Даною, яка була акторкою театру та кіно. Три роки він провів у Тернополі, а потім диригента запросили до Києва. Сім років він присвятив роботі у ансамблі “Балет на льоду”, де був головним диригентом. Проте навчатися Ростислав Бабич не припиняв і у Києві вдруге закінчив консерваторію.
У 1975 році талановитий рівнянин став головним диригентом естрадно-симфонічного оркестру Українського телебачення і радіо. Ростислава Бабича знали і шанували серед мистецького бомонду, а прихильникам він запам’ятався репертуаром, що налічував майже п’ять тисяч музичних творів вітчизняних та іноземних композиторів. Маестро допоміг багатьом початківцям досягти успіху і здобути визнання, зокрема співакам Аллі Кудлай, Віктору Шпортьку, Василю Бокочу. Гарним знайомим Ростислава Бабича був Володимир Івасюк.
Викладацька діяльність та досягнення
Значного успіху Ростислав Бабич досягнув і у викладацькій діяльності. Він був професором Київського університету культури і мистецтв, працював завідувачем кафедри естрадної музики. Про нього відгукувалися як про надзвичайно обдаровану, всебічно розвинену, наполегливу та працьовиту людину. Музикант не тільки дарував аудиторії музику інших авторів, але й сам писав композиції на власні тексти, а цими піснями він потім щедро ділився зі світом. Він написав кілька десятків пісень та інструментальних творів, здійснив аранжування понад 500 творів і записав музику до 15 художніх фільмів.
У 1980-х роках Ростислав Олексійович зробив неймовірний подарунок рідному місту і приїхав до Рівного зі своїм оркестром. Ті, хто був присутній на концерті, згадують, що після виступу зайшли до гримерки, щоб поспілкуватися та обійняти знаменитого земляка. А потім відчули, що його сорочка була повністю мокрою, – ось така складна праця диригента!
Талант видатного рівнянина успадкувала його донька Дана, яка стала естрадним диригентом і очолила Центр культури і мистецтв Національного економічного університету. Ростислав Бабич пішов із життя 13 лютого 2021 року в Києві, залишивши по собі глибокий слід у серцях багатьох поколінь.