У кожному місті є люди, про яких мало хто згадує, але саме вони формували його обличчя. Рівне не виняток. Дуже багато видатних постатей мешкало та працювало на Рівненщині. Вони зробили свій значний внесок у виховання нового покоління та розвиток місцевої культури, проте не всі вони здобули славу за життя. Одна з таких особистостей – Тетяна Рогоза, яка приїхала до Рівного у післявоєнні роки, пише rivne.one. Талановита піаністка, викладачка та просто жінка з непростою долею – що відомо з архівних документів про рівнянку?
Походження Тетяни Рогози
На жаль, інформації про дитинство, юність, навчання та родину піаністки, яка стільки років присвятила себе навчанню дітей, майже не збереглося. З рівненських архівів дізнаємося лише деякі факти з життя Тетяни Рогози, з яких складається її дивовижна історія. Піаністка з абсолютним слухом, талановита викладачка з вишуканими манерами та бездоганним знанням французької, – все це наштовхувало на думки про її непросте походження. Однак, складаючи автобіографію для подачі документів при оформленні на роботу в Рівненську музичну школу, Тетяна була змушена приховати деякі факти про своє минуле через страх переслідувань.
Подейкують, що Тетяна Рогоза була донькою військового міністра УНР часів гетьмана Павла Скоропадського – Олександра Францевича Рогози. До такого припущення краєзнавців наштовхнули не тільки однакові прізвища, а й збіг місць, де перебували ці постаті.
Олександр Францевич був генералом-поручиком російської імператорської армії, походив з українських священнослужителів. Перед Першою світовою війною Олександр Рогоза був командиром корпусу, а в 1915-1917 роках — командувач 4-ї російської армії. У 1917 році його усунули з посади більшовики, після чого він подав заяву про вступ до української армії. З 1 травня 1918 року Олександр Францевич став військовим міністром Української держави.
З 23 листопада 1918 року ймовірний батько Тетяни Рогози перебував у розпорядженні гетьмана Павла Скоропадського. За наказом Директорії 15 грудня 1918 року його було заарештовано в Києві, однак невдовзі звільнено. Після повалення гетьманату в листопаді 1918 року Олександра Рогозу усунули з посади військового міністра. Колишній міністр планував дістатися до Кубані або виїхати за кордон, та тимчасово зупинився в Одесі, де тоді перебували частини, що оголосили про підтримку Добровольчої армії, і війська Антанти.
У 1919 році Олександр Францевич відмовився евакуюватися з Одеси і військові Червоної армії, які зайняли місто, розстріляли його за відмову долучитися до них на службу. Про особисте життя Олександра Рогози з тих документів, що збереглися, можна дізнатися лише те, що він доволі пізно одружився.
Загадкова вчителька
Тетяна Рогоза приїхала до Рівного після Другої світової війни у 1950 році. Вона була талановитою музиканткою, але своїм покликанням вважала педагогіку й одразу влаштувалася викладачкою у Рівненську дитячу музичну школу імені Миколи Лисенка. Про життєві віражі Тетяни здебільшого відомо лише зі спогадів старожилів, але більшість фактів про її життя так і залишилися втаємниченими.
У дитячій музичній школі жінка пропрацювала одинадцять років. З її автобіографії відомо, що вона була сиротою. Матері не стало, коли їй виповнилося 12 років, а “батько загинув на війні”. Потім її, сироту з житомирського притулку, удочерили прийомні батьки, які теж померли.
Тетяна Рогоза закінчила у 1918 році гімназію в Умані й одночасно навчалася в Уманському музичному училищі. Вже там вона почала працювати з учнями, викладаючи їм уроки музики. Дівчина мріяла про кар’єру вчительки музики у Києві, однак у столиці їй вдалося влаштуватися друкаркою. Проте музику вона не залишила і продовжувала давати приватні уроки дітям керівників підприємства, де вона працювала.
Видатна вчителька також причетна до професійного становлення деяких оперних співаків, яких готувала до виступів.
Життя після війни
Хоч доля і подарувала Тетяні Рогозі великий талант, її життєвий шлях був сповнений складнощів. Під час війни їй доводилося працювати кухаркою, прибиральницею, відклавши мрії про музику. Лише у Рівному вона нарешті пішла за своїм покликанням і з любов’ю навчала дітей музиці.
Тривалий час у Рівному жінка не мала власного житла, та й особисте життя не склалося. Хоча завдяки своєму доброму серцю та щирості Тетяні Олександрівні вдалося знайти вірних друзів і поріднитися з родиною відомого рівненського селекціонера Бєльського. Вони навіть надали їй свій будинок на Грабнику для проживання. Догледівши до смерті бездітну сім’ю Бєльських, Тетяна продовжила жити в їхньому старовинному будинку, який вони з вдячністю їй залишили.
Близькою подругою Тетяни Олександрівни була Ніна Леонідівна Ремезова – освітянка, яка працювала у Києві, але час від часу навідувалася до колежанки до Рівного. Подруги довго спілкувалися, найчастіше ведучи розмову французькою.
Колеги, знайомі, друзі Тетяни Олександрівни запам’ятали її як надзвичайно добру, чуйну, дружелюбну людину, яка завжди готова прийти на поміч і нічого не очікувала натомість. Тетяна Рогоза любила свою роботу та учнів, тож попри всі складнощі, якими було наповнене її життя, все одно залишалася щасливою. Вона прожила довгих 97 років і покинула цей світ у 1966 році. Поховали вчительку у Рівному.