1920-1930-ті роки називали епохою джазу, кризи та нових можливостей, а в Рівному це був час розквіту торгівлі та рай для підприємців. Тоді у рівненських ресторанах можна було знайти гастрономічні дива на будь-який смак та гаманець, а міські ресторації наслідували найкращі європейські традиції. У ті часи в ужитку містян дедалі частіше можна було почути слова “дансинг”, “кав’ярня”, “цукреня”. Рівне було одним із небагатьох міст Волинського воєводства Польської Республіки, де тоді існували подібні заклади, пише rivne.one.
Найголовніше з історії рівненських закладів харчування
У першій половині ХІХ століття в Рівному та окрузі проживало близько 5 тисяч людей, і вже в той час у місті нараховувалось 2 корчми, 18 шинків, 2 трактири, 2 рейнських погреби. Усі вони належали Казимиру Любомирському.
Пізніше, у 1913 році, в Рівному функціонувало 35 готелів, біля яких неодмінно розташовувався ресторан або буфет. Крім цього, у місті діяло два ресторани і три кафе. На початку 1930-х було створено Спілку власників гастрономічних закладів Волинського воєводства, куди увійшли власники всіх зареєстрованих закладів харчування у місті. Завданнями Спілки були захист прав власників, розробка загального меню, встановлення цін. Щороку ухвалювався новий цінник на найбільш популярні страви і заклади не могли його змінювати.
Ресторанна історія Рівного – колоритне, автентичне минуле, про яке знають не так багато, але яке точно варте уваги. Опинившись на вуличках тогочасного міста, можна було б розгубитися через величезну кількість рекламних вивісок магазинів, ресторанів, кафе, пивниць. Реклама у минулому у Рівному стала невід’ємною частиною міського пейзажу. Особливо бурхливе підприємницьке життя вирувало на вулиці 3-го Травня, яку містяни знають як Соборну. Неможливо було не відчути неймовірних ароматів, які долинали тут з кожного куточка.
Були в Рівному не лише загальнодоступні заклади, а й престижні ресторани, які не кожен міг собі дозволити. Але інколи за “престижними” назвами нічого не було. Так, наприклад, власники, щоб залучити більше гостей, давали своєму закладу назву вже відомої та авторитетної ресторації у великих містах.
Одним із найдорожчих ресторанів в історії Рівного був “Новий світ” на однойменній вулиці, який повторював назву розкішного ресторану-кабаре у Варшаві “Nowy Świat”. Рівняни дуже пишалися, що мають власний “Новий світ”. Цей заклад був дуже популярним і розташовувався у самісінькому центрі міста у затишному куточку. Працівниці Державного архіву Рівненської області Людмилі Леоновій вдалося знайти цікаву інформацію про цей заклад. Вона розповіла, що власники “Нового світу” постійно змінювались: до 1935 року ним володіли Ян і Текля Свьонтковські, потім Яніна Домбровська, а останнім власником став Мечислав Роман Гоголіньский. Більшість керівників ресторанів, кав’ярень та пивниць у тогочасному Рівному були професіоналами своєї справи і мали відповідну освіту: дипломи та ремісничі карти шеф-кухарів.
Людмила Леонова знайшла в архівах інформацію про ціни в найпрестижнішому ресторані міста. Наприклад, у меню на 25 березня 1936 року зазначено, що обід з двох страв коштував 1,20 злотих, з трьох – 1,50 злотих. На перше у меню пропонувалися бульйон із галушками, борщ моряцький, росол з рисом. На друге гості могли обрати шматок м’яса з овочами, битки в сметані, ромштекс з цибулею, гуляш по-угорськи, котлети по-київськи та котлети царські, фаршировану щуку тощо. На десерт — чай, кава, суничне желе.
Як виглядали і працювали заклади харчування на початку ХХ століття?
Постановою міської думи від 19 жовтня 1906 року дозволялося відкривати шинки тільки на перших поверхах будинків. Перед входом обов’язково мав висіти ліхтар, на вікнах не повинно було бути фіранок, а верхню частину вхідних дверей потрібно було зробити скляною та прозорою. Між кімнатами ставити двері заборонялося, а ще кожен такий заклад мав бути обладнаний вбиральнею.
Були особливі умови і для зберігання закусок: влада постановила, щоб вони зберігалися під скляними ковпаками або накривалися чистими білими серветками. Часто шинки, кафе та буфети були не лише місцем, де можна перекусити, а й розважальними закладами. Рівняни приходили сюди за дозвіллям, щоб послухати живу музику, потанцювати, інколи подивитися танцювальні шоу. Але водночас заборонялася занадто шумна поведінка, яка могла порушувати спокій містян. Власник мав стежити за тим, що відбувається в закладі, і не допускати голосного співу, танців та гучної музики пізно ввечері, ігор та бійок.
У місті був встановлений єдиний графік для закладів громадського харчування. Зазвичай пивні та винні лавки працювали з 8-ї до 23-ї години, ресторани та трактири з 10-ї ранку до 1-ї ночі, ресторани вищого розряду з 12-ї години дня до 3-ї години ночі.
Ресторани Рівного у воєнні та післявоєнні роки
Воєнні сторінки історії Рівного змусили багато закладів припинити свою діяльність, але попри все містяни продовжували жити, цікаво проводити час та смачно їсти. У період окупації Рівного найвідомішим рестораном був “Дойчегоф”, де відпочивали німецькі офіцери. Там регулярно проводилися розважальні програми, концерти, а у меню пропонувалися страви німецької та європейської кухні.
Після війни цей ресторан був перейменований у “Весна”, але будівля цього ресторану не збереглася. Починаючи з 50-х років у місті відкрилися три великі ресторани – це “Україна”, “Спорт” та ресторан, який розміщувався в приміщенні залізничного вокзалу. До речі, вокзальні ресторани були в ті роки обов’язковим атрибутом.