Здається, наче реклама всюди: в журналах, газетах, на YouTube, на бордах, на парканах та стовпах. Може виникнути думка, що в давнину її не було. Однак, це не так. Бо навіть і в минулі століття надавачі послуг не гребували рекламою. А якою була реклама у Рівному в давнину? В минулому столітті рекламу можна було побачити на спеціальних тумбах, встановлювали також рекламні стенди, вивішували вивіски. І звичайно, як же без реклами в газетних видання. Там вона теж була. А рекламували все, що могли – від європейських брендів до всіляких господарських дрібничок місцевого виробництва, пише rivne.one.
Зовнішня реклама у Рівному на поч. XX століття
Зовнішня реклама – це той різновид реклами, яку ми бачимо на вулиці. Вона може бути розміщеною на фасадах будинків, на транспорті, на бігбордах, вивісках, тощо.
Такий різновид реклами не був якось дивиною в нашому місті на початку XX століття. Розглядаючи фотографії міста Рівного, зроблені на початку минулого століття, можна звернути увагу, що на будівлях висіли різноманітні вивіски. На них вказувалась назва закладу і рекламувались товари чи послуги.
Цікаво, що в давнину місцева влада брала на контроль розміщення реклами. Це робилось з метою, аби вигляд міста був охайний та незахаращений надмірною рекламою. Під особливим наглядом був центр міста.
У 1900 році міська дума розпорядилась аби власники будівель, магазинів, аптек, контор, чиї фасади виходять на центр міста, підтримували чистоту не лише прилеглих територій, а й фасадів будівель, які їм належать. Через два роки міська дума зобов’язала власників таких будинків вивішувати на фасадах будівель, які їм належать, таблички з прізвищами власників і назвами закладів.
У міжвоєнні роки, коли Рівне входило до складу Польщі, міський магістрат теж пильно контролював аби в місті не виникло засилля рекламних вивісок і афіш. До прикладу, вивіску з назвою закладу можна було розміщувати лише над входом в самий заклад. Рекламне оголошення з переліком товарів чи послуг можна було розміщувати за склом вхідних дверей. Магістрат контролював, аби рекламні щити не закривали фасади будівель, а також за тим, щоб рекламні стенди не з’являлись на дорозі.
Реклама на Волинських Торгах
Як відомо, в 30-х роках минулого століття щороку на початку вересня Рівне ставало центром торгівлі усієї Волині – відбувалися Волинські Торги. Звичайно, торговці і надавачі послуг хотіли привабити якомога більше клієнтів під час масштабного ярмарку. Без реклами, як рушія торгівлі, звісно, нікуди.
Однак навіть для торговців правила розміщення зовнішньої реклами були непорушними. Виставляти стенди з рекламою свого товару чи своїх послуг можна було лише в межах, відведених для торгових павільйонів. Прибудовувати щось до будинків з метою реклами суворо заборонялось – такі дії вважались спотворенням зовнішнього вигляду міста. Цікаво, що за таке самоправство могли покарати штрафом.
Окрім цього за рекламу та вивіски доводилось сплачувати комунальний податок до місцевої казни. За несвоєчасну сплату теж можна було отримати штраф.
В 30-ті роки минулого століття у Рівному були встановлені спеціальні інформаційні тумби. Вони були призначені для розміщення реклами, афіш та оголошень. А от обклеювати рекламними оголошеннями паркани, стовпи чи стіни будинків – заборонялось. За таке правопорушення можна було потрапити на декілька діб до в’язниці.
Тож розміщення зовнішньої реклами у Рівному на початку минулого століття було під пильним контролем місцевої влади. Дотримуючись загальних правил, можна було вільно розміщувати рекламу своїх товарів чи послуг на інформаційних тумбах, на вивісках біля входу в заклад.
Реклама на сторінках рівненських газет у міжвоєнні роки
Все ж основними носіями рекламної інформації в Рівному на початку XX століття були газети, журнали, тижневики, тощо. Саме їх сторінки стали основним майданчиком розміщення реклами для надавачів послуг. Варто зазначити, що в розміщенні реклами на шпальтах друкованих видань були зацікавлені і рекламодавці, і редакції газет чи журналів. Перші завдяки цьому отримували нових клієнтів, а другі – плату за розміщення реклами.
Цікаво, що виходили й спеціальні видання метою, яких була реклама тих чи інших послуг. Наприклад, туристичні путівники та тижневики рекламували туристичні послуги та місця відпочинку. Зокрема, одним з найвідоміших на той час був журнал «Tygodnik illustrowany – Przyjaciel Ludu», який виходив з 1859 року. Його назва перекладається, як «Ілюстрований щоденник – друг народу». На його сторінках публікувались художні твори, краєзнавчі альбоми, а також рекламували листівки, словники та розмовники.
А, наприклад, «Ілюстрований путівник до Волині» (1929 року) неприховано рекламував автомобілі для подорожей та товари, які можуть знадобитись в подорожах.
До слова, великі підприємства часто випускали власні газети, де рекламували свій товар чи послуги. Сучасникам такі газети нагадали б рекламні брошури, які роздають промоутери. У міжвоєнні роки свою газету випускав базальтовий видобувний комплекс «Державні каменоломні в Яновій Долині». Рекламна газета підприємства називалась «Янова Долина».
Як відомо, на мапі Рівненщини Янової Долини більше не існує – на його місці лежить село Базальтове, що на Костопільщині.
Що рекламували на сторінках періодики
Цікаво, що в минулому столітті не існувало строгих вимог чи обмежень до реклами тих чи інших товарів і послуг на сторінках друкованих видань. Зокрема, не було заборон на рекламу в газетах та журналах тютюнових та алкогольних виробів. Часто можна було зустріти на шпальтах газет рекламу вина або горілки. А на наступній сторінці могла бути реклама здорового способу життя.
На сторінках рівненських газет, як щось зовсім звичне, зустрічалась реклама рівненського бренду «Бергшлосс», який варив пиво. Нерідко можна було зустріти рекламу товарів всесвітньо відомих європейських брендів. Зокрема, німецьких швейних машинок «Zinger», освітлювальних приладів від «Vertex» взуття від фірм «Bata» та «Треторн», радіоприймачів від «Philips», дитячого харчування від «Nestle» та косметичних засобів від «Nivea». Наприклад, про крем «Nivea» на сторінках рівненських газет говорилось, що «немає нічого кращого для турботи навіть за найбільш делікатною шкірою».
Сторінки газет та журналів міжвоєнного Рівного рясніли рекламними оголошеннями про товари та послуги місцевих магазинів, майстерень, ремісників. Продовольчі лавки закликали рівнян саме у них купувати сіль, каву, чай, приправи та інші привезені товари. Активно пропонували свої послуги і кравці, ювеліри, фотографи, годинникарі, власники готелів та ресторанів.
Виробники сільськогосподарських машин та обладнання теж не стояли в стороні і охоче розміщували рекламу своїх товарів в газетах. На шпальтах видань оголошували про продаж дров, вугілля, худоби. Свої послуги могли прорекламувати також лікарі і фармацевти.
Періодичні видання також часто розміщали оголошення про майбутні концерти, вистави, благодійні вечори, тощо.
За часів радянської влади рекламувати фактично було нічого. Реклама, якщо й була, то не надто різноманітною і здебільшого обмежувалась рамками радянської економіки. Враховуючи величезний дефіцит, люди не мали уявлення про різноманітність продуктів і речей. Окрім того реклама за часів Радянського Союзу ретельно контролювалась владою та була перенасиченою пропагандистськими наративами.
