Із заміток у пресі, які вдалося знайти, відомо, що у 2009 році головний інженер рівненської іграшкової фабрики Олександр Матковський переймався засиллям на українські ринки дешевих китайських товарів. За твердженнями Олександра Матковського, рівненські Діди Морози були набагато кращі китайських, проте, бути конкурентом дешевим китайським товарам було дуже складно, пише сайт rivne.one.
Слова головного інженера виявилися пророчими. І нині у Рівному немає рівненських Дідів Морозів, немає фабрики іграшок, яка їх виготовляла. Натомість на її місці височіє черговий бізнес-центр. Примітно, що розташовувалась фабрика на центральній вулиці Рівного – Івана Мазепи. Очевидно, що на Дідах Морозах великих прибутків не отримати.
Від артілі – до фабрики
Згідно з реєстраційними даними, які є у відкритому доступі, підприємство «Рівненчанка» є чинною компанією. Правда, основним видом діяльності тепер зазначено «Будівництво житлових і нежитлових будівель» і десь в кінці списку – «Виробництво ігор та іграшок». Цей вид діяльності, мабуть, єдине, що нагадує про іграшкову фабрику, яка колись славилася своїми якісними товарами та була відома на весь Радянський Союз і не тільки.
Як зазначено в реєстраційних даних, підприємство було засноване у 1949 році.
У післявоєнний період у місті активно зводили нові будинки, а також відновлювали зруйноване війною господарство. Товарів, що виготовлялися, часто не вистачало. Забезпечували населення необхідними товарами кооперативи, яких було чимало у повоєнному Рівному.
Відомо про діяльність “Промкооперації”, яка мала у своєму складі цех іграшок, де вже тоді виготовляли Дідів Морозів, Снігурок та інші іграшки.
Звісно, виготовлені вручну з підручних матеріалів та у кущових умовах іграшки не були хорошої якості, проте наявність навіть такої забавки на новорічні свята було великою радістю для дітлахів.
Після ліквідації кооперативів у Рівному було створено єдину в західному регіоні фабрику з виробництва іграшок. Приміщення новоствореного підприємства розміщувалося в корпусах рівненського молокозаводу. Потужності ж самого молокозаводу розмістили на нинішній вулиці В. Червонія. Проте нині молокозавод, як і фабрика іграшок, стали історією. Там, де колись був рівненський молокозавод, нині розташований торговий центр.
Найбільший розквіт
Перші Діди Морози на “Рівненчанці” почали виготовляти у 1965 році. У 70-ті роки рівненський Дід Мороз став пластмасовим.
Щоб виготовити казкового героя, майстри дільниці ялинкових прикрас на спеціальний корпус одягали пластмасовий тулуб, обтягували його одягом та в кінці прикріплювали голову.
З пластмасових іграшок ще були ляльки, котики, зайчики, космонавти, автомобілі, білочки.
Про стару технологію виготовлення казкових новорічних героїв на фабриці теж пам’ятали, а найперших Морозів зберігали як раритети у шафах за склом.
Іграшки, виготовлені на “Рівненчанці”, були абсолютно безпечними для дітей, адже їх виготовляли з якісного матеріалу. Зразки іграшок надходили з Науково-дослідного інституту іграшок, а також з Київської лабораторії іграшок.
Найбільшого розквіту рівненська фабрика іграшок досягла у 1960-1970 роках. В той період лише за рік працівники підприємства виготовляли 200 тисяч Дідів Морозів та Снігуроньок.
Казкових новорічних героїв “Рівненчанки” постачали у всі куточки Радянського Союзу. Наприкінці 1980-х років на фабриці щорічно виготовляли більш як чотири мільйони іграшок.
Вартість Діда Мороза становила від вісімдесяти копійок до чотирьох карбованців залежно від розміру казкового героя.
Також на фабриці виготовляли двометрових Дідів Морозів та Снігуроньок, яких встановлювали під міською новорічною ялинкою. Мала фабрика ще й індивідуальні замовлення.
В часи незалежності
Після здобуття Україною незалежності, якийсь період на товари “Рівненчанки” був попит. Популярними були іграшки фабрики серед місцевих торговців, які їх скуповували та везли на продаж у Польщу разом з іншими виробами рівненських заводів.
Асортимент товарів фабрики розширювався і до звичних котиків, білочок, ведмедиків, вовчиків, лисичок додалися левенята, корівки, папуги, мишки, клоуни, пупси, гноми та “чарівні чобітки”.
З часом попит зменшився і виробництво іграшок також пішло на спад.
Рівненська фабрика іграшок була єдиною в Україні, де виготовляли Дідів Морозів та Снігуроньок. Вже за часів незалежності на “Рівненчанці” з’явилися сувенірні ляльки в національних костюмах. Також тоді ж почали виготовляти пластмасові ліхтарі, сніговики та кольорові кульки, якими прикрашали новорічну ялинку.
Видозмінилися і зимові казкові герої. Діда Мороза та Снігуроньку виготовляли за новою технологією. Їх тулуби робили з пластмаси й на них одягали кожушки, оздоблені білим коміром зі штучного хутра чи синтепону. У Мороза кожушок був червоного кольору, а в Снігурки – синього. У діда була пишна підкручена борода, а у його внучки – довга коса.
Ще на фабриці з початку її створення виготовляли карнавальні маски, які мали надзвичайну популярність. Жоден дитячий новорічний ранок не проходив без масок лисички, зайчика, ведмедика, білочки, вовчика або чебурашки.
Спочатку такі маски виготовляли з папʼє-маше, а в подальшому його замінили на бавовняну тканину, штучне хутро та плюш.
Стали раритетами
З кожним роком ситуація на підприємстві погіршувалася. Замовлень ставало менше, та й конкурувати з дешевими китайськими товарами було важко.
З інтервʼю директора фабрики іграшок «Рівненчанка» Віктора Доманського, для газети «Рівне вечірнє», датованої 22.12.2011 року, дізнаємося, що на кінець 2011 року пластмасові іграшки через відсутність на них попиту фабрика вже не виготовляла, а допродували продукцію, випущену раніше. Виготовляли лише іграшки Діда Мороза, Снігуроньки та карнавальні маски.
За словами директора фабрики, на постачання казкових новорічних героїв гуртові замовлення надходили з Харківщини, Одещини, Донеччини, Київщини, а ось жителі західної частини України, як і рівняни, поступово втратили інтерес до колись популярних іграшок.
Найбільший попит мали карнавальні маски. Їх із задоволенням купували на новорічні ранки. Вартість однієї маски у 2011 році була 12 гривень. А ось Дід Мороз коштував близько 50 гривень.
Як зазначав керівник в інтервʼю газеті, виробництво новорічних героїв, на відміну від масок, було збитковим для фабрики.
Не шикувалися в чергу місцеві торговці навіть за сувенірними товарами – українськими ляльками козака та козачки в традиційних костюмах. Рівняни теж не часто придбавали товари «Рівненчанки».
Тоді ж в інтервʼю Віктор Доманський закликав рівнян придбати на згадку рівненських Діда Мороза та Снігуроньку, заплативши всього близько ста гривень, які єдина в Україні фабрика іграшок виготовляла з безпечної сировини та за старими радянськими технологіями.
До речі, ще тоді обговорювалося перенесення виробництва з центральної вулиці Рівного в інше місце. Проте цього так і не сталося.
Що було далі? А далі виробництво закрили, дали час на остаточне руйнування корпусів фабрики й, зрештою, зʼявився черговий бізнес-центр, який не дуже вписується серед невисоких старовинних будиночків, що ще лишились уцілілими на вулиці Івана Мазепи.
А рівненські Діди Морози та Снігуроньки, як і передбачав директор «Рівненчанки», і справді стали раритетами. Тепер їх можна придбати лише на аукціоні старожитностей на просторах інтернету.