Історія Здолбунівського цементного заводу

За весь період свого існування Здолбунівський цементний завод пережив декілька модернізацій, а керівництво турбувалося про постійне розширення його можливостей. Підприємство успішно функціонує та забезпечує робочими місцями населення, а до бюджету регулярно надходять додаткові кошти у вигляді податків. Сучасне обладнання, удосконалення виробничих процесів та постійний контроль за якістю продукції сприяло тому, що середню марку здолбунівського цементу визнали однією з кращих в Україні, пише rivne.one.

Як виник Здолбунівський цементний завод

У 1876 році неподалік залізничної станції у Здолбунові побудували невеликий цементний завод. У перші роки існування підприємства використовували ручну працю, а крейду для виробництва видобували в родовищі, розташованому недалеко від міста.

У цей період до Волинської губернії мігрувало багато спільнот та національностей. Значними перевагами користувалися чехи. Вони вільно купували землю, могли не сплачувати податки та звільнялися від обов’язкової військової служби. 

Чеські брати Єленики звернули увагу на поклади крейди поблизу Здолбунова. Кмітливі підприємці започаткували тут спільну справу та побудували цемзавод, який згодом прославився далеко за межами регіону. За добу в перший рік існування майбутнього гіганта цементної галузі випускали лише 20 невеликих діжок цементу.

Перші десятиріччя існування цемзаводу

У 1889 році власники створили товариство “Єленики і Ко”, що дало можливість розвивати підприємство за рахунок залучення додаткового капіталу. Здолбунівський цементний завод виходить на новий рівень, оскільки встановлюється якісне обладнання та впроваджуються новітні технології. На підприємстві працюють 200 робітників, а обсяги виробництва постійно зростають. Тепер за добу виготовляють близько 90 тонн продукції. Про цемент, який виробляють у містечку на Рівненщині, дізнається не лише вся Україна, а й сусідні держави. Цінується його якість, оскільки кожен етап контролюється та відповідає найсуворішим технічним вимогам.

У 1910 році Здолбунівський цементний завод стає власністю акціонерного товариства “Волинь”. Протягом наступних двох десятиріч на підприємстві відбувається реконструкція, будуються шахтові печі та встановлюються цементні млини. Кількість робітників зростає до 300 осіб, а річний виробіток сягає 24 тисяч тонн цементу.

Діяльність заводу у період світових воєн

У роки Першої світової війни все обладнання на заводі демонтували та відправили у росію. Лише у 30-роках минулого століття підприємство знову відновилося та запрацювало на повну потужність. Більше 400 робітників працювали у три зміни та щорічно випускали близько 85 тисяч тонн цементу. Саме у цей період почали виготовляти перші партії цементу марки 500.

У роки Другої світової війни Здолбунів був окупований, а цементний завод знищений. Кар’єр, де видобували крейду для підприємства, перетворили на місце страти мирного населення. Тут розстріляли більше 4300 осіб. Щороку мешканці Здолбунова вшановують пам’ять загиблих та несуть квіти до пам’ятника, що встановили на місці поховання розстріляних людей.

Відбудова цементного заводу у Здолбунові

Війна залишила по собі зруйновані міста та села, дороги були в жахливому стані, країну потрібно було відбудовувати. У лютому 1944 року відразу після звільнення Здолбунова приступили до відновлення цементного заводу. Місцеві жителі буквально за рік тяжкої праці в нереальних умовах змогли відродити підприємство. Вже влітку наступного року на відбудову Хрещатика відправили першу партію цементу.

Протягом першого повоєнного десятиліття важко жилося українцям. Кожен приймав участь у відбудові своєї країни. Гостра потреба у високоякісному цементі стала поштовхом до прийняття важливого рішення. У 1952 році видали розпорядження про будівництво Ново-Здолбунівського цементного заводу.

Розпочалася нова сторінка в історії здолбунівчан. Сотні спеціалістів зі всієї країни приєдналися до будівництва нового заводу. Їхня праця була титанічною, бо робота тривала і в люті морози, і під палючим сонцем. Директором підприємства призначили Юрія Дмитровича Кирилова.

Уже в 1956 році в експлуатацію ввели першу 118-метрову обертову піч. Другу і третю технологічні лінії запустили наступного року. У 1959 році вирішують збільшити потужності заводу та приступають до будівництва ще чотирьох обертових печей. У 1961 році залучається до робочого процесу четверта та п’ята технологічна лінія, а наступного року вводять у дію ще дві такі лінії.

У 1964 році в Здолбунові приступили до виготовлення ще одного важливого будівельного матеріалу – шиферу. Разом з розширенням виробництва з’являються нові робочі місця. Місто оживає та розбудовується.

Роки розквіту Здолбунівського цементно-шиферного комбінату

Цементний та шиферний заводи об’єдналися. Здолбунівський цементно-шиферний комбінат став одним із лідерів у галузі будматеріалів. На потужному підприємстві працювало вже близько 3 тисяч робітників. Близько 100 тисяч тонн готової продукції щорічно випускали на виробництві. Застосування новітніх технологій та постійні реконструкції стали причиною успішної роботи заводу.

Встановлення 170-метрових обертових печей та ухвалення раціоналізаторських рішень допомогли збільшити обсяги виробництва. З 1965 року на Здолбунівському заводі стали виготовляти біля 2 мільйонів тонн цементу щорічно. За якісну продукцію та швидкі темпи розвитку підприємство нагородили державними відзнаками.

У 1968 року змінюється директор заводу. На цю посаду призначили Олександра Васильовича Вороб’я. Здолбунівські цементники мали настільки високу професійну підготовку, що їх відправляли надавати консультації в Монголію, Ірак, В’єтнам та інші країни. У 1981 році на заводі випускають 9 марок цементу, 7 з яких нагородили Знаком якості.

Робота цементного заводу в роки незалежної України

У 1986 році директором цементно-шиферного комбінату стає Сергій Йосипович Царук. Керівнику прийшлося управляти в нових умовах, адже незадовго розпадається радянський союз і Україна переходить на ринкові умови господарювання. Нелегкі часи становлення незалежної держави, безробіття, скорочення виробництва, відсутність необхідних ремонтів та капіталовкладень – з такими труднощами зіткнулося підприємство.

У 1994 році відбувається реорганізація комбінату у Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу з виробництва цементу і шиферу “Волинь”. Економічна криза негативно вплинула на роботу підприємства. Відтік кваліфікованих кадрів, низькі обсяги виробництва, затримки виплати зарплат могли б стати причиною банкрутства та ліквідації заводу. Керівництво всіма способами намагалося утримати людей на робочих місцях та не допустити закриття підприємства. 

На початку 2000-х років справи почали налагоджуватися з приходом головного акціонера – міжнародної компанії “Дікергофф АГ”. ПАТ “Волинь-Цемент” входить до складу “Буцці Унічем – Дікергофф”. Це велика міжнародна родина цементних заводів. З року в рік обсяги виробництва зростають за рахунок залучення зарубіжних спеціалістів, запровадження сучасного обладнання та удосконалення всіх процесів.

Продукція підприємства “Волинь-Цемент” відома своєю якістю далеко за межами Рівненщини та й всієї України. Здолбунівський завод також є одним з найбільших платників податків у регіоні, а жителі невеликого міста забезпечені заробітною платою.

More from author

Якісне насіння конопель

Що ми знаємо про коноплі? Напевно, у багатьох одразу виникає асоціація з медичним канабісом. Однак, передусім, найбільш поширеними є посівні коноплі. Їх ще називають...

Що із засобів Rejudicare варто купити?

Rejudicare – один із лідерів ринку професійної косметики, представлений у більш ніж 30 країнах світу з широким асортиментом інноваційних продуктів для лікування та догляду...

Як стати QA тестувальником, якщо ти з Рівного?

Тебе цікавить, як стати QA тестувальником, якщо ти з Рівного, і в нас для тебе аж три гарні новини. Перша: ти живеш в чудовому...
.,.,.,.,.