Постаті вчителів не завжди помітні та яскраві; їхні історії життя не так часто лунають на всю країну. Але саме вони стають тими тихими маяками, що освітлюють шлях наступним поколінням. Є вчителі, чиї імена залишаються з нами назавжди — завдяки їхній щирій відданості своєму покликанню. У Рівному також є свої історії про людей, які змогли освітити шлях своїм учням і розкрити талант інших. Одна з таких історій – про Георгія Петровича Косміаді, видатного художника, архітектора та вчителя, пише rivne.one.
Перші роки життя, юність та навчання
Георгій Косміаді народився 24 березня 1886 року в місті Нальчик, що на Північному Кавказі. Його дитинство минуло в атмосфері яскравих та оригінальних кавказьких звичаїв, вузьких вуличок, вкритих килимами, вуличних музик, ослів і буйволів, навантажених овочами та фруктами. Ці дитячі спогади стали основою для його бачення мистецтва в подальшому житті.
Навчався Георгій у школі Св. Олександра в Тіфлісі, а також закінчив факультет архітектури Державної технічної школи в Баку. У 1905 році він переїхав до Москви, де продовжив здобувати художню освіту і працював архітектором. Деякий час він жив у містечку під Москвою, де зустрів своє кохання – фельдшера лікарні Надію Сорокіну. Але їхня історія кохання була трагічною, тому що дівчина захворіла і, не впоравшись із хворобою, померла. Георгій Петрович зберіг про неї теплі спогади на все життя і навіть дочку назвав на честь першого кохання.
Георгій Косміаді багато часу проводив серед московського бомонду. Це допомогло йому вдосконалювати свої знання та налагодити корисні зв’язки. Він навчався у студіях відомих живописців Валентина Сєрова та Єгора Хруслова з Третьяковської галереї, спілкувався з композитором Сергієм Рахманіновим, чиєю музикою він захоплювався. На виставках своїх картин Георгій Косміаді поєднував їх експонування з музикою, де обов’язково звучали композиції Рахманінова.
У 29-річному віці митець одружився з Бригіттою-Фрідою Федорівною Герман, яка стала для нього найбільшою та найміцнішою підтримкою на все подальше життя. Коли розпочалася Перша світова війна, Георгій Петрович не залишився осторонь і вступив до лав царської армії. Там знадобилися його знання з архітектури, і йому доручили спорудження різних військових об’єктів – лазень, казарм, мостів. Так війна привела його до Рівного.
Рівненський шлях кавказького художника
Як знавця будівельної справи, Георгія Косміаді призначили начальником VI будівельного загону Всеросійського союзу міст Північно-Західного фронту. На всіх ділянках доручень Георгій Косміаді виявляв надзвичайну витримку та працьовитість, за що був нагороджений орденом Св. Станіслава III ступеня.
Косміаді вирішив залишитися і будувати життя у Рівному, куди у 1916 році переїхала його дружина. Тут народилися їхні діти: Юрій, який, на жаль, помер через два роки після народження, Надія та Володимир. Під керівництвом Георгія Петровича була налагоджена робота в Суському лісництві Волинської губернії, а також відновлена діяльність Оржівського лісопильного заводу.
Після завершення війни Георгій Косміаді повернувся на творчу стежину і присвятив себе викладанню в рівненських навчальних закладах, де навчалися діти різних національностей. Свою педагогічну діяльність видатний митець розпочав 1 березня 1918 року в Рівненському восьмикласному Комерційному училищі. Він викладав каліграфію, креслення та малювання. Основою педагогічної методики Косміаді було виховання в учнів естетичного бачення та розуміння мистецтва.
У Рівному Георгій Петрович віднайшов своє істинне призначення і з головою поринув у культурно-освітнє життя міста. Влітку 1918 року у палаці князів Любомирських він провів художній захід “Вечір Радості”, а зовсім скоро ще один – “Вечір Смутку”. Ці заходи проводилися з благодійною метою, а усі зібрані кошти передавалися на розвиток однієї з місцевих бібліотек. У наступні роки він проводив ще дуже багато творчих заходів, театральних вистав, виставок, які об’єднували учнів, батьків, місцеву інтелігенцію, та зробили вагомий внесок у розвиток культури Рівного. Старожили згадували Косміаді як дуже освічену, інтелігентну та милосердну людину, а також професіонала своєї справи. Він щиро любив те, чим займався, тому завжди проводив довгі години за роботою з ентузіазмом і палаючими очима. Георгій Косміаді став улюбленцем учнів, його естетична діяльність набула ваги та значення. Про це свідчать численні документи, афіші, подяки, нагороди.
З 1918 року в Рівному діяв Естетичний гурток, який заснував художник. Головною метою гуртка було поширення та розвиток серед учнів естетичних та етичних знань. Саме з нього почався професійний шлях до мистецтва багатьох відомих особистостей. Учнями гуртка Косміаді були Андронік Симончук та поляк Чеслав Кур’ятто, які згодом здобули визнання у світі живопису.
Творчість художника та пам’ять про нього
Роботи Георгія Косміаді задавали тон творчому життю Рівного і Волині загалом. Його картини закохували, зачаровували та збирали десятки глядачів на виставках. Вони були виконані в нетрадиційній техніці, а тому пробуджували фантазію – від них складно було відвести погляд. Художник малював пейзажі, натюрморти, біблійні сюжети, силуети жінок.
Надія Георгіївна Косміаді, донька знаменитого митця, зробила все, щоб пам’ять про її батька в Рівному не згасла. Завдяки її клопотанням, у місті є вулиця Косміаді, пам’ятник видатному викладачу та арт-ательє поблизу колишнього місця проживання родини Косміаді.