Якщо раніше професія блогера не вважалася чимось серйозним, то згодом ця сфера діяльності стала однією з найпопулярніших у світі. Блогерство приваблює своїми перспективами, творчістю і доступністю, адже здається, що все, що потрібно для роботи – смартфон і вихід в інтернет, пише rivne.one. Але без цікавої, актуальної інформації, харизми та індивідуальності теж не обійтися – це саме те, що приваблює підписників. У Рівному також є свої блогери, які підкорили серця користувачів. Однією з них є власниця салонів краси, рівнянка Ірина Ковальчук.
Про дитинство, юність та першу роботу блогерки
Ірина Ковальчук народилася у 1993 році у Рівному. Про свої дитячі роки дівчина не дуже любить розповідати у блозі, адже це був складний період. Мати дівчинки дуже багато і тяжко працювала, щоб забезпечити доньку усім необхідним. У той самий час стосунки з батьком у неї були складні: хоч родина жила разом, поки Ірі не виповнилося 18 років, тато майже не був присутній у її житті. Деякий час він працював у поліції, а потім звільнився і жив за кошти, які заробляла дружина, працюючи на різних роботах. Блогерка згадувала, що батько часто випивав, проводив час з друзями та вчиняв фізичне насильство над нею та матір’ю в стані алкогольного сп’яніння. В одному з інтерв’ю дівчина згадувала ці моменти зі своєї юності зі сльозами на очах. Вона розповідала, що інколи спати вночі із батьком-тираном в одній квартирі було страшно.
Звичайно, були спроби мами забрати доньку і орендувати окреме житло, але чоловік залякав її зв’язками у поліції і погрожував забрати дитину. Тому Ірина з матір’ю прожили там до повноліття блогерки, а потім нарешті, після тривалого судового процесу щодо розлучення та розподілу майна, змогли з’їхати. Тоді їхнє життя налагодилося.
Дівчина зростала та навчалася у Рівному, але згодом переїхала до Києва, де спробувала себе у різних напрямах діяльності. Іра спочатку працювала у торговому центрі, потім фітнес-тренеркою і тренеркою з плавання для дітей.
Після початку війни на Сході України дівчина вирішила поїхати на заробітки за кордон. Спершу зупинилася в Польщі – дівчина розповідала, що вже тоді там було деяке упереджене ставлення до українців. Але вона пропрацювала там у закладі харчування доволі тривалий час – мила посуд і прибирала столи після гостей. Потім майбутній блогерці випала нагода спробувати себе в ролі моделі в невеликому містечку в Китаї, де вона була єдиною білявкою і швидко здобула прихильність дизайнерів. На жаль, у Гонконзі чи Шанхаї її модельна кар’єра не склалася через занизький зріст.
Шлях бізнесвумен
Після довгих поїздок і пошуків себе, Ірина Ковальчук повернулася на батьківщину – до рідного Рівного. Дівчина завжди мала бажання розвиватися у власній справі, але не знала, у чому саме її покликання. У 2017 році вона випадково натрапила на інформацію на сайті оголошень про продаж салону краси, який не приносив прибутку. Але молоду підприємицю це не злякало.
Іра називає себе доволі імпульсивною людиною і це позначилося на її бізнесі – недовго думаючи, дівчина поїхала купувати салон за кошти, які накопичила за час роботи за кордоном. Блогерка зізнавалася, що для неї це був азарт – зробити щось успішне зі справи, яка перестала приносити дохід. Тоді блогу в Ірини ще не було, і, як вона розповідала, на перших етапах він міг би стати для неї чудовою допомогою, адже через соцмережі можна було залучати перших клієнтів.
Вартість салону була близько 3900 доларів, і за такі гроші очікувати чогось особливого було не варто. Тож Ірині вдалося домовитися з власником і знизити ціну до 3500 доларів. Так підприємлива, але ще далека від б’юті-сфери рівнянка стала власницею свого першого салону краси. Це дітище і улюблена справа Ірини, з якої й розпочалася її діяльність у бізнесі. Великою підтримкою на цьому складному шляху бізнесвумен були близькі люди: наречений ремонтував все, що ламалося, мама і подруги допомагали порадами. Проте, на жаль, порад саме у сфері бізнесу не було від кого отримати, тому про все Ірина дізнавалася самостійно шляхом спроб і помилок.
Блогерка Ірина Ковальчук переконана, що для старту в бізнесі не потрібно великих матеріальних вкладень, тому що достатньо просто вірити в себе та йти до своєї мети, цілеспрямовано роблячи чіткі кроки для її здійснення. Дівчина зіштовхувалася із тим, що люди із її оточення казали, що якби в них були гроші, вони також цим займалися б, але вона стверджує, що точно не обійтися без любові до своєї справи. Тоді достатньо навіть мінімальних капіталовкладень.
Звісно, у молодої бізнесвумен виникали труднощі, про які вона щиро розповідала у своїх інтерв’ю. Сфера обслуговування і сама по собі досить складна, бо до кожної людини треба знайти підхід і зробити так, щоб вона пішла задоволеною і рекомендувала ці послуги іншим. А у б’юті-сфері це подвійна відповідальність: потрібно постійно стежити за трендами, знати, які послуги є найбільш актуальними, дбати про комфорт відвідувачів і якісний результат. Ірина Ковальчук стала не просто власницею салону, а повністю поринула у цю діяльність. Кожен її день починався з курсів, пошуків нової інформації та експериментів із різними фарбами та матеріалами. Звичайно, експерименти вона проводила не на клієнтах салону, а на собі та близьких: мамі, подружках, тітці. Рівнянка хотіла напрацювати свою концепцію – як в обслуговуванні клієнта, так і в найкращих матеріалах. До всього цього додалася необхідність замінити меблі у салоні та зробити новий ремонт, тому дівчина почала тоді збирати гроші ще й на це. Ірина була і адміністратором, і бухгалтером, і прибиральницею, і закупівельницею в одній особі. Це був шалений ритм життя, але бажання просто опустити руки та все кинути в неї не виникало жодного разу.
З часом дівчина влилася у свій повсякденний графік бізнесвумен і зрозуміла: зупинятися не можна! Тому без жодного сумніву відкрила ще два салони краси та магазин одягу. Маючи за плечима чималий досвід, Ірина зібрала команду професіоналів, які допомагають їй у роботі: директора, адміністраторів. Вільного часу у дівчини було достатньо, але його вона часто із задоволенням проводила на роботі – вигадувала щось нове, спілкувалася з клієнтами. Тоді її наречений, Роман, також займався підприємництвом, тож часу для спільного відпочинку в пари було небагато. Але, за словами блогерки, це тільки додавало романтики у їхні стосунки: піти на гарне побачення після виснажливого дня чи запланувати щось цікаве на вихідні — коли вже встигли засумувати одне за одним — було вдвічі приємніше. Протягом робочого дня вони з радістю зустрічалися, пили каву і обговорювали свої плани.
Про блог
Блогерка Ірина Ковальчук почала свою діяльність у соцмережах у 2019 році і в одному зі своїх інтерв’ю зізнавалася, що без помилок на початку не обійшлося. Дівчина розповідає, що тоді дуже гостро реагувала на хейт, була дуже емоційною і не сприймала критику. Цікаво, що найбільше хейту, насмішок та заздрісних обговорень на перших етапах походило саме від людей, з якими вона раніше спілкувалася. Звісно, ці слова зачіпали Іру, і через них вона часто плакала, але з роками все змінилося. Вона стала спокійніше ставитися до критики, перестала витрачати енергію на негатив.
У своїх соцмережах Ірина ділиться красивими моментами зі свого повсякденного життя та подорожей, інколи розповідає у сторіс про свій бізнес й дає корисні поради. Рівненська блогерка мотивує досягати успіху, на власному прикладі показуючи, що жінці не обов’язково обирати щось одне: вона може поєднувати самореалізацію та щасливе сімейне життя.
Особисте життя
У 2021 році блогери Ірина Ковальчук та Роман Панахида одружилися на Мальдівах. Рівнянка втілила свою мрію про гарне весілля, яке запам’ятається на все життя. Зустрівши Романа, вона зрозуміла, що найкраще свято – це коли емоції та враження розділені лише між двома.
У березні 2025 року у пари народилася донька. Першими моментами з її життя подружжя поділилося у блозі.