Одного разу відомий український літературознавець Степан Крижанівський, ознайомившись з ліричними і гумористичними творами Володимира Грабоуса, порадив тому зосередити свою творчість на байкарстві, говорячи, що у нього «є Божа іскра». Грабоус дослухався до порад літератора і присвятив свою творчість цьому жанру. Поет та сатирик залишив по собі чималий творчий доробок. У своїх творах автор влучно висміював та засуджував вади тогочасного суспільства: лицемірство, хабарництво, жагу до неправомірної вигоди тощо. Цікаво, що літературну діяльність Грабоус довгі роки поєднував з роботою у сільському господарстві, пише rivne.one.
Юні роки та колгоспна служба
Майбутній поет, байкар та сатирик Володимир Грабоус народився 15 жовтня 1935 року в селі Мощаниця, що на Острожчині. Його матір Анастасія була церковною хористкою, тож у їхньому домі часто збиралися півчі та лунали церковні піснеспіви. Батько хлопця Панас займався сільським господарством, мав жартівливу та веселу вдачу. Можливо, саме від батька Володимир перейняв почуття гумору.
Окрім Володимира у родині зростало ще п’ятеро дітей: Ірина, Парасковія, Ольга, Михайло та Степан.
Пригадуючи своє дитинство, Володимир Грабоус писав, що почав пізнавати світ з юних років – багато часу проводив посеред природи, адже доводилося і пасти худобу, і обробляти поле разом з батьками.
«Найбільше подобалася косовиця сіна і жнива», – ділився дитячими спогадами літературний діяч.
Навчався хлопець в Могилянській середній школі. Щодня долав до навчального закладу вісім кілометрів туди і назад. Після закінчення школи життєві дороги привели Володимира до Львова, де він став студентом Львівського сільськогосподарського інституту. Хлопець опанував фах агронома-економіста та лишився навчатися в аспірантурі.
Володимир Грабоус поєднував літературну діяльність з працею в сільському господарстві. Після здобуття науки у Львові повернуся на рідну Острожчину.
У рідному краї Грабоус впродовж не одного десятиліття працював агрономом-економістом та головою колгоспу. Володимира Панасовича добре знали в області. У зв’язку зі своєю діяльність йому часто доводилося контактувати з різним керівництвом.
Творчий доробок сатирика
Перший вірш Володимира Грабоуса побачив світ у 1956 році. Поезія під назвою «Ліричне» з’явилася на шпальтах Острозької районної газети.
Навчаючись у Львові, поет відвідував чимало літературних заходів, де мав змогу послухати читання віршів відомих поетів та перейняти для себе цінний літературний досвід. Після повернення Грабоуса на Острожчину на сторінках однієї з тодішніх обласних газет вийшов великий цикл його ліричних віршів.
Починаючи з 1960-х років ім’я Володимира Грабоуса все частіше присутнє в літературному житті Рівненщини. Першу свою байку під назвою «Бухгалтер і Бджоли» літературний діяч надрукував у журналі «Перець» (1969). В наступні роки на сторінках літературних журналів та альманахів з’явилося чимало байок та гумористичних віршів літератора з Острожчини.
У 1987 році світ побачила перша збірка сатиричних та гумористичних творів Грабоуса під назвою «Авторитетний дзвін». А в 1990-х роках автор випустив цілу низку своїх збірок з гумористично-сатиричними творами. У своїх творах автор через образи тварин та інших предметів відображав риси людських характерів.
За допомогою гострих байок літературний діяч з Рівненщини висміював та засуджував різного роду негативні суспільні явища, зокрема, такі як хабарництво, лицемірство, жагу до корисливої наживи, лінь, бюрократизм та інші.
Байкарство стало для Володимира Грабоуса відрадою та своєрідним порятунком від сірих буднів, де часто відбувалися наради, пленуми на яких націлювали на «трудові здобутки». Повертаючись з таких заходів поет часто мав задумку для нових байок.
На початку 1990-х років Володимир Панасович Грабоус став членом Спілки письменників України. У 2004 році вийшла збірка вибраних творів байкаря.
До слова, поет та байкар тривалий час був пов’язаний зі школою №28 у Рівному. В навчальному закладі він керував літературним гуртком та видавав твори своїх вихованців.
Для Володимира Панасовича Грабоуса байкарство спочатку було захопленням, яке він вміло поєднував зі своєю основною діяльністю – агрономією. Однак, як це часто буває, згодом захоплення переростає в основну діяльність. Так сталося і з Володимиром Грабоусом. Тож, в історію Рівненщини Грабоус увійшов, як сатирик, байкар та поет-гуморист. Його літературний доробок високо оцінювали літературознавці, зазначаючи, що його твори мають несподіваний поворот подій та розвиток думки.
Відійшов у засвіти Володимир Грабоус 30 вересня 2004 року. У 2007 році на фасаді рівненської школи №28 з’явилася меморіальна дошка, присвячена Володимиру Грабоусу. Ініціював відкриття пам’ятної дошки тодішній директор навчального закладу.
