Перша українська гімназія у Рівному, або ж гімназія Федора Пекарського – так називався україномовний навчальний заклад, який працював у місті за часів польської влади. Поява гімназії стала можливою завдяки зусиллям згаданого педагога-історика, просвітянина Федора Пекарського. Саме він у 1923 році отримав дозвіл від польської влади на відкриття закладу, де б навчальний процес здійснювався українською мовою.
Гімназія притягувала до себе неординарних постатей – у навчальному закладі працювали видатні педагоги, які виховали низку талановитих та патріотичних особистостей. Славетний навчальний заклад припинив своє функціонування в перші тижні після початку Другої світової війни. Проте через багато років, за часів незалежної України, гімназія перевернула нову сторінку своєї історії, пише rivne.one.
Заснування та діяльність навчального закладу
У міжвоєнні роки Рівне було частиною Польської держави. У цей період у місті діяло п’ять гімназій: три польських, єврейська та російська. Свідомі мешканці міста активно відстоювали перед польською владою право на відкриття навчального осередку з українською мовою викладання.
Дозвіл на відкриття гімназії з українською мовою навчання отримав Федір Пекарський. Відбулося це у 1923 році. Свою роботу навчальний заклад розпочав 12 вересня згаданого року. «Приватна гімназія Федора Пекарського з викладовою руською мовою» – саме так звучала офіційна назва новоствореного закладу освіти. Слово «український» на той час офіційно не вживалося.
Навчальний заклад був приватновласницького типу. Його власником і першим директором став згаданий Федір Пекарський. Дещо про нього: відомо, що Пекарський народився у 1893 році в селі Городло на Холмщині (Польща). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (сучасний Національний університет ім. Тараса Шевченка).
Був директором української гімназії у Рівному до 1930 року. На початку Другої світової війни перебрався на рідну Холмщину, де працював учителем української гімназії. Після Другої світової учителював в Одесі.
Гімназія, яку заснував Пекарський у Рівному, не мала власної будівлі – приміщення для навчання доводилося орендувати. Заклад утримувався за кошти батьків учнів, громадськості, самого Пекарського та православної церкви.
Учителями зголосилося стати чимало просвітян із Волині, Галичини та Наддніпрянщини. Відомими педагогами Рівненської української гімназії були Яків Бичківський, Надія Іщук, Георгій Шумовський, Гергій Косміаді, Борис Веселовський, Михайло Гуцуляк.
Найбільшого розквіту освітянський осередок набув за часів директування Якова Биківського. За непокору радянській владі у 1940 році педагога було розстріляно.
Крім навчальних дисциплін у гімназії вивчали також основи релігійних знань, які викладали в різні роки священники: І. Ярмолович, Ю. Шумовський, Г. Левицький, І. Бриндзан, А. Семенюк, Є. Барщевський.
Педагоги давали учням не лише основні знання, а й прищеплювали їм любов до своєї країни та рідного краю. Тож, не дивно, що переважна більшість вихованців Рівненської української гімназії брала активну участь у національно-визвольній боротьбі, ставши членами ОУН, січовиками «Карпатської Січі», вояками УПА.
Випускниками гімназії, зокрема, були професорка філології Наталія Іщук-Пазуняк, професорка українознавства Антоніна Горохович, редактор та художник Андрон Симончук, професор університету у Венесуелі, економіст Олександр Тижук, медик Феодосій Карпюк та інші.
Свою роботу освітній осередок, який виховував патріотів України, припинив у трагічному 1939 року після початку Другої світової війни. Радянська влада, яка окупувала західноукраїнські землі 17 вересня 1939 року, вбачала у діяльності гімназії небезпеку. Доля багатьох педагогів та випускників була складною – їх переслідували і нацисти, і радянська влада. Чимало людей, пов’язаних з навчальним закладом, емігрували.
За часів незалежної України гімназію було відновлено
У 1994 році Рівненську Першу гімназію було відновлено за сприяння українців, які мешкали за кордоном. Навчальний заклад розташувався у самому центрі Рівного, поблизу парку «Лебединка».
До п’ятого класу сюди зараховували дітей за конкурсом, адже, як пояснювала дирекція гімназії, учні повинні були підтримувати той рівень знань, яким володіли випускники у 20-30-ті роки XX століття. Тож, недарма щорічно учні правонаступниці Рівненської української гімназії ставали призерами Всеукраїнських олімпіад та конкурсів захистів науково-дослідних робіт МАН. Чимало випускників закладу складали зовнішнє незалежне оцінювання на найвищі бали.
У 2008-2011 роках у гімназії були відкриті іменні кабінети: мистецтв імені Георгія Косміаді, географії імені Михайла Гуцуляка та математики імені Надії Шульгіної-Іщук. У закладі діяли такі профілі навчання, як історичний, математичний та біолого-хімічний.
На перший погляд звичайний навчальний заклад став продовжувачем та правонаступником гімназії, в стінах якої в непрості часи плакалася українська мова та традиції.