Збудована в стилі пізнього класицизму, одна з найстаріших будівель Рівного, що на вулиці Драгоманова, відома багатьом рівнянам, передусім, як краєзнавчий музей. Однак чого тільки не бачили стіни цієї будівлі, починаючи з 1839 року – саме тоді відбулося завершення будівництва споруди. Свого часу тут знаходився і Департамент освіти Уряду УНР, і кураторіум шкільного округу Волинського воєводства міжвоєнної Польщі, і центральна адміністрація райхскомісаріату «Україна».
Проте будувалося приміщення для потреб чоловічої гімназії, яка свого часу зажила слави престижного навчального закладу Рівного. Більше про це – дізнавайтеся в матеріалі на сайті rivne.one.
З Луцька до Клеваня, а з Клеваня до Рівного
Мало хто знає, але історія цього навчального закладу розпочалася не у Рівному, а в Луцьку. Саме в цьому місті в грудні 1832 року було відкрито навчальний заклад гімназійного типу.
Проте уже через два роки у зв’язку з незручностями гімназійних приміщень, навчальний заклад було перенесено до селища міського типу Клевань, що поблизу Рівного.
Починаючи з 1835 року, тогочасний власник Рівного князь Фридерик Вільгельм Любомирський (Рівне наприкінці XVIII століття опинилося в складі Російської імперії, проте його власники – князі Любомирські не втратили свій вплив) домагався від попечителя Київського округу перевести Луцьку гімназію, що тимчасово перебувала у Клевані, до Рівного. Заради того, аби у Рівному з’явилася гімназія князь пожертвував земельну ділянку на території колишньої паркової зони Любомирських.
Закладання фундаменту під головну будівлю гімназії відбулося 11 серпня 1836 року. Спроєктував будівлю на замовлення князя Любомирського відомий архітектор Жан Якуб Бургіньйон за участю професора архітектури Францішека Мєховича.
Перший камінь в присутності представників міської громади, під благословення священників власноруч заклав сам князь Фридерик Любомирський.
У 1839 році будівництво Рівненської гімназії було завершене. Вулиця, на якій було зведено гімназію, тоді називалася Гімназійна, або Директорська.
Навчальний процес
Учбові заняття в Рівненській гімназії розпочалися в понеділок, 24 липня 1839 року. На той час приміщення навчального закладу мало 10 класних кімнат, залу для урочистих подій, бібліотеку, книжковий магазин, фізичний кабінет, інспекторську, кімнату для сторожа та запасну кімнату.
У навчальний заклад віддавали хлопчиків, які досягли 10-річного віку та уже мали за плечима початкову освіту. При вступі учні обов’язково складали іспит.
Курс навчання у Рівненській чоловічій гімназії тривав 12-13 років. Проте через погану успішність гімназистів могли залишити на другий рік, причому не один раз. Бували випадки, коли навчальний заклад завершували уже дорослі молодики, які мали власні сім’ї.
Задум князя Любомирського перенести до Рівного чоловічу гімназію був мудрим та далекоглядним, адже до міста почали переїздити представники найрізноманітніших професій заради того, аби дати своїм дітям гідну освіту. Уже впродовж першого року функціонування гімназій в ній навчалося 373 учні, а штат педагогічних працівників налічував 22 особи. Директором навчального закладу в цей час був Гаврило Фовицький (липень 1839-вересень 1841 рр.). Після нього гімназію очолив Петро Аврамов. Директора гімназії особисто затверджував імператор.
Навчатися у Рівненській чоловічій гімназії могли лише діти із заможних родин: купців, поміщиків, чиновників та священників. Проте був клас і для незаможних, де могли навчатися діти збіднілих дворян. Вартість навчання в гімназії становила від 20 до 60 карбованців в рік.
Освіта у Рівненській чоловічій гімназії прирівнювалася до університетської. Після завершення навчального закладу випускники могли відразу йти працювати. Часто колишні гімназисти ставали чиновниками.
Варто зазначити, що дисципліна в навчальному закладі була суворою. Гімназисти повинні були дотримуватися чіткого розпорядку дня. Учні прокидалися о п’ятій ранку: вмивалися, молилися та снідали. Від шостої впродовж півтори години готувалися до уроків. А потім ішли до класів на заняття. Уроки проводилися до обіду та після нього. Після повернення з гімназії від шостої до восьмої вечора готувалися до наступного навчального дня. Потім вечеряли та молилися перед сном. А в теплу пору року могли прогулятися ввечері садом чи у дворі.
Проте перебувати за межами дому після 9-ї вечора гімназистам не дозволялося. До учнів були приставлені службовці, які стежили за тим, аби ті дотримувалися розпорядку.
Додамо, що навчальний процес здійснювався у відповідності до імперських вимог та циркулярів. А тому будь-яка література націонал-патріотичного спрямування заборонялася. У разі вилучення таких книг гімназистам загрожував арешт в карцері на декілька годин або днів.
Відомі викладачі та випускники
Свого часу у Рівненській чоловічій гімназії вчителювали видатні постаті української історії – Микола Костомаров та Пантелеймон Куліш.
Видатний історик, етнограф та член Кирило-Мефодіївського товариства Микола Костомаров викладав у рівненській чоловічій гімназії впродовж 1844-1845 років. Перебуваючи у нашому місті, він працював над створенням праці присвяченої періоду національно-визвольної боротьби під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Як педагог, Костомаров залишив про себе добру пам’ять. Своє проживання у Рівному Микола Іванович оплачував самотужки, відмовившись від такого привілею викладачів гімназії, як отримання житла або квартирних грошей. Подекуди через це опинявся у скрутному матеріальному становищі.
Що ж до письменника та мовознавця Пантелеймона Куліша, то він перебував у Рівному недовго. Куліш викладав у гімназії впродовж декількох місяців у 1845 році.
Після розгрому царатом Кирило-Мефодіївського товариства, праці Куліша та Костомарова були заборонені серед гімназистів. Якщо когось із учнів ловили за їх книжками, то могли і відрахувати з навчального закладу.
Серед відомих педагогів гімназії був також польський історик та письменник Мар’ян Дубецький. У 1860 році він викладав гімназистам польську мову та літературу. Втратив роботу після Січневого антиімперського повстання у 1863-1864 роках. Причиною звільнення стала участь Дубецького у політичній маніфестації.
Малювання у Рівненській чоловічій гімназії викладав відомий український художник та архітектор Георгій Косміаді. Він зробив вагомий внесок в розвиток образотворчого мистецтва на теренах Рівного. Косміаді був єдиним вчителем малювання на усі навчальні заклади міста. Свого часу художнику вдалося організувати виставку робіт своїх учнів у Парижі.
У стінах гімназії здобували знання такі постаті, як економіст Семен Кузнець (Саймон Сміт), письменник Володимир Короленко, архітектор Мар’ян Перетяткович, геоботанік Йосип Пачовський та інші.
Перепрофілювання та подальша доля будівлі гімназії
У 1872 році освітній заклад був перепрофільований у реальне училище. У такому статусі навчальний заклад функціонував до Першої світової війни, яка поклала край його існуванню.
У революційний період, коли місто було тимчасовою столицею Директорії (квітень-травень 1919 року), приміщення займав Департамент освіти уряду УНР, очолюваний Іваном Огієнком.
З 1922 року, впродовж всього перебування Рівного у складі Польської держави, тут розміщувалося управління (кураторіум) Волинського шкільного округу. У часи німецької окупації міста у приміщенні колишньої чоловічої гімназії, збудованої князем Любомирським, розмістилася канцелярія райхскомісаріату «Україна» та резиденція гауляйтера Еріха Коха. Після звільнення Рівного від гітлерівців даний будинок зайняв Рівненський обком партії. У 1975 році будинок був переданий в розпорядження Рівненського обласного краєзнавчого музею.
Ось такі історичні перипетії довелося пережити будинку, де спочатку функціонував навчальний заклад – гімназія для юнаків.