Перша Рівненська жіноча гімназія

Ми звикли до системи сучасної освіти і рідко задумуємося над тим, а як же виникали та працювали навчальні заклади на території Рівненщини. Історія Рівненської жіночої гімназії доволі непроста, а в процесі її заснування траплялося чимало підводних каменів. Це зараз всі діти мають право на безкоштовну освіту. Школи та вищі навчальні заклади обирають відповідно до місця проживання чи фінансових можливостей, пише rivne.one.

На початку ХХ століття в Рівному існували деякі блага цивілізації. Місто користувалося вуличним електричним освітленням, паровою водокачкою, телеграфом та телефоном, міським гужовим транспортом, а також діяло автобусне сполучення з губернським центром.

Розвивається мережа освітніх закладів всіх рівнів. Рівняни здобували не лише початкову та середню освіту, а й відвідували заклади професійного спрямування. Задоволення освітніх потреб населення вимагало неабияких державних зусиль. Кожен з таких проектів організовували за допомогою міської виборної влади, а також приватної ініціативи. 

6 грудня 1900 року в Рівному урочисто відкрили першу жіночу гімназію. 

Розвиток освіти в Рівному на зламі століть

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття освітні заклади Рівного почали відігравати важливу роль у житті його мешканців. Рівняни здобували освіту не лише в середніх навчальних закладах, а й відвідували початкові школи різних типів. У Рівному функціонували приходське училище, два міські двокласні училища, а згодом міське чотирикласне училище. Тут навчалося близько тисячі осіб, в тому числі й жіночої статі.

1897 року відбувся Всеросійський перепис населення. В результаті стало відомо, що на території Рівного проживали 24573 людини, з них 14385 осіб чоловічої статі, а решта – жінки. Виходить, лише невелика частина населення могла приєднатися до освітнього процесу.

До 1900 року на всій Волинській губернії дівчата могли відвідувати Маріїнську жіночу гімназію у губернському центрі, два духовних жіночих училища – в Житомирі та Острозі, Острозьке жіноче училище імені графа Блудова. Також у першій половині ХІХ століття в Рівному дівчата ходили до приватного жіночого пансіону Маріанни Бондіні, який закрився в 50-их роках.

Підготовка до відкриття жіночої гімназії

У вересні 1897 року міська влада порушила питання заснування в Рівному першої жіночої гімназії. Планували отримати основну суму від держави із залученням міського бюджету. Попечитель Київського навчального округу доручає директору Рівненського реального училища Іллі Гавриловичу Радкевичу підрахувати, в яку суму обійдеться відкриття та функціонування перших чотирьох, а також перших вісьмох класів жіночої гімназії. Недаремно таку важливу справу доручили саме Радкевичу. Його репутація та педагогічний стаж не викликали сумнівів. Вже 1899 року в травні Ілля Гаврилович надсилає у Київ пояснювальну записку разом зі складеним кошторисом видатків на утримання жіночої гімназії.

Будівництво освітнього закладу вимагає неабиякого контролю та досвідчених майстрів. Недаремно при канцелярії Київського навчального округу працювали відповідні спеціалісти: архітектор, його помічник та технічний працівник.

Радкевич запропонував реконструювати одну із будівель існуючого реального училища з написом “оранжерея” і провести відповідні роботи для організації в її стінах жіночої гімназії. Згідно плану, приміщення потрібно було розширити за рахунок прибудови. Поки що не вдалося віднайти перший план проектованої будівлі. Радкевич писав, що жіноча гімназія повинна стати найвишуканішою будівлею та окрасою Рівного.

На реконструкцію “оранжереї” міське управління повинно було відшукати 52 тисячі рублів, а щороку на утримання гімназії треба 11 тисяч рублів. Для міської влади така сума була непідйомною, тому почали задумуватись над відкриттям жіночого навчального закладу нижчого рівня, менш затратного.

Як працювала комісія над створенням жіночої гімназії 

Олексій Матвійович Бухович

У квітні 1900 року Рівненською міською думою організовують спеціальну комісію на чолі з міським головою  О. М. Буховичем. До складу комісії входили й інші представники, проте Олексій Матвійович був одним із найактивніших учасників. Бухович був почесним членом Товариства допомоги ученицям жіночої гімназії, дійсним членом Товариства допомоги бідним, Олександро-Миколаївського братства і товариства Червоного Хреста.

Барон Федір Рудольфович Штейнгель також відіграв велику роль у відкритті навчального закладу. Міське управління доручило йому особисто клопотатися перед державними органами влади про відкриття першої жіночої гімназії в Рівному. Відомий своєю активною діяльністю Штейнгель приступив до своїх обов’язків і через деякий час зустрівся з міністром народної освіти, коли останній перебував у Рівному. 

Міністр запропонував Федору Рудольфовичу провести опитування серед рівнян і зрозуміти, чи справді є необхідність існування такого навчального закладу. Якщо ж отримають позитивне рішення і міська влада все організує, то в Міністерстві народної освіти не заперечуватимуть і не перешкоджатимуть процесу.

Штейнгель приступив до виконання вказівок та розіслав близько 900 опитувальних листів землевласникам, військовим, представникам духовенства, чиновникам, купцям, бухгалтерам, залізничним службовцям, лікарям, технікам, адвокатам, архітекторам, аптекарям. Результати опитування не оприлюднили, але більшість дослідників схиляються до позитивних відповідей.

Міська влада декілька раз поверталася до розгляду питання щодо відкриття жіночого середнього навчального закладу, адже це доволі складний та затратний проект. Місто повинно було забезпечити учителів та службовців заробітною платою, покривати комунальні витрати та в разі потреби виділяти кошти на ремонт будівлі.

Про відкриття жіночої гімназії турбувалася не лише міська влада, а й окремі впливові мешканці Рівного. Наприклад, статський радник Петрилло організував збір коштів. Йому вдалося зібрати близько 2 тисяч рублів. Органи державної влади слідкували за перебігом подій та були вражені підготовкою нашого міста та його небайдужих жителів.

Дозвіл отримали, що далі?

Таким чином, 13 вересня 1900 року Микола ІІ дав дозвіл на відкриття жіночої гімназії у Рівному.

Для початку вирішили винаймати в оренду приміщення для навчального закладу, а потім приступити до його будівництва. У центрі Рівного навпроти Воскресенського собору обрали для потреб гімназії два двоповерхові будинки. Цегляні приміщення належали власнику І. Фрейлаху. Щорічно влада зобов’язалася виплачувати за орендовані будівлі 2 тисячі рублів. Договір уклали на три роки. Фасад головного корпусу виходив на вулицю Шосейну (теперішня Соборна, 96), інший знаходився на відстані 32 метрів вглиб двору.

Лише згодом стало ясно, що розташування гімназії було невдалим. В головному будинку влада орендувала підпальне приміщення та перший поверх. Другий поверх призначений був для з’їзду мирових суддів та окружного суду, який відвідувало багато людей. Власник І. Фрейлах береться за будівництво ще однієї будівлі, проте це не було вирішенням проблеми.

Офіційне відкриття жіночої гімназії

6 грудня 1900 року відсвяткували офіційне відкриття жіночої гімназії у Рівному. До цього часу викладацький колектив уже сформували та провели вступні іспити серед бажаючих навчатися у закладі. 145 дівчаток готувалося тут здобувати освіту. Директором гімназії призначили І. Г. Радкевича, а головною наглядачкою стала Анастасія Онуфріївна фон Фрейм. Вона раніше отримала досвід у Кам’янець-Подільському міському двокласному училищі.

Відкриття жіночої гімназії – визначна подія для рівнян. У святкуванні взяли участь заможні жителі нашого міста, а також впливові та відомі гості: наприклад, волинський губернатор та попечитель Київського навчального округу. Спочатку відбулася молебень у церкві, після чого всі відправилися до жіночої гімназії і спостерігали за освяченням шкільних класів. 

Перші проблеми, з якими стикнулися в процесі навчання

Вихованці навчального закладу неодноразово нарікали на тісні та доволі незручні приміщення. Такої ж думки дотримувалися місцеві жителі та високопосадовці. Однак, в цих умовах жіноча гімназія працювала протягом трьох років. 

Керуючий гімназією Радкевич декілька разів звертався до попечителя Київського навчального округу з проханням надати інше комфортніше, просторіше приміщення для потреб гімназії або приступити до її будівництва, що й обговорювали між представниками Рівненської міської думи 1900 року. 

Радкевич пропонував, поки не збудують власну будівлю, тимчасово орендувати прибутковий будинок власника Риковського на вулиці Пироговській. Зберігся план, за яким цю двоповерхову кам’яну будівлю разом з підвальним поверхом хотіли пристосувати до потреб жіночої гімназії. На плані розмістили у достатній кількості навчальні аудиторії, актову залу, бібліотеку, їдальню. Але так склалися обставини, що Риковський не бажав здавати в оренду свою будівлю за ту суму, яка б влаштовувала міську владу. Власник просив від орендарів не менше 2800 рублів щорічно.

Попереднє приміщення не влаштовувало, як діяли далі

Радкевич розумів, що існування жіночої гімназії для міської влади є прибутковим проектом. Освітній заклад спокійно міг розвиватися за рахунок оплати за навчання, яка була доволі високою (від 60 рублів щорічно) і мала тенденцію до зростання.

1902 року Радкевич пропонує реалізувати раніше обговорений план реконструкції “оранжереї”. У міській владі дещо боялися братися за цей проект через можливість невиконання обов’язків, поставлених перед нею. Найбільше страху викликала обіцянка в подальшому звести для жіночої гімназії власну будівлю.

Рішення знайшли та приступили до його виконання

Міська дума шукає підтримки у держави та земських інституціях. Рівненське повітове земство у 1903 році безкоштовно віддає місту ділянку землі з будівлею на вулиці Думській (теперішня вулиця Соборна, 16а). Ця територія раніше належала військовому відомству і слугувала пунктом збору призовників у випадку оголошення мобілізації. Таким чином, міська влада повинна була віднайти інше приміщення для збірного пункту, а в стінах переданої будівлі організувати навчання для дівчат. Упродовж року провели реконструкцію цієї споруди і звели нову двоповерхову будівлю поруч. 30 тисяч рублів використали на реалізацію цього проекту, з яких 13 тисяч рублів виділила міська влада, а решту становили надходження від земських зборів, коробкового збору з єврейської громади та військового відомства.

Затвердити та надати дозвіл на експлуатацію реконструйованого приміщення запросили в 1904 році архітектора Київського навчального округу. Олтаржевський 25 серпня прибув у Рівне, проте звернув увагу на певні недопрацювання та не затвердив дозвіл. 

Через рік вдалося усунути недоліки: навколо жіночої гімназії звели огорожу, спланували подвіря та переробили опалення. Лише 1911 року офіційно був оформлений дарчий акт передачі у власність Міністерства народної освіти будівлі жіночої гімназії. Рівненській міській думі відхилили прохання звільнити її від зобов’язання утримувати   жіночу гімназію.

Жіноча гімназія після Першої світової війни

У 1926 році втілили в реальність ще один проект. Над одноповерховою будівлею збудували ще один поверх. Про такий намір говорили в адміністрації навчального закладу ще до Першої світової війни. Але вже не існувало жіночої гімназії, а функціонувала польська державна гімназія. Отже, дві двоповерхові будівлі надавали освітні послуги. Старожили розповіли, що такий вигляд мало приміщення до 1941 року, коли вже тут розмістили російську середню школу №2.

Жіноча гімназія у другій половині XX  століття

У другій половині  XX  століття добудували третій поверх будівля колишньої Рівненської жіночої гімназії. Зараз будівля використовується для потреб Управління Міністерства внутрішніх справ у Рівненській області на вулиці Пушкіна, 4.

Отже, розвиток жіночої освіти в Рівному здійснювався об’єднаними силами держави, міської влади, приватних осіб із залученням інженерів та архітекторів. Внесок кожного учасника проекту важливий та результативний.

More from author

Якісне насіння конопель

Що ми знаємо про коноплі? Напевно, у багатьох одразу виникає асоціація з медичним канабісом. Однак, передусім, найбільш поширеними є посівні коноплі. Їх ще називають...

Що із засобів Rejudicare варто купити?

Rejudicare – один із лідерів ринку професійної косметики, представлений у більш ніж 30 країнах світу з широким асортиментом інноваційних продуктів для лікування та догляду...

Як стати QA тестувальником, якщо ти з Рівного?

Тебе цікавить, як стати QA тестувальником, якщо ти з Рівного, і в нас для тебе аж три гарні новини. Перша: ти живеш в чудовому...
.,.,.,.,.