Кожна область України має свою економічну специфіку, продиктовану географічним розташуванням, наявністю тих чи інших природних копалин, виходу до моря, родючих ґрунтів, відповідної інфраструктури тощо. Зокрема, провідне місце в економіці Рівненської області займають промисловість та сільське господарство. Великі підприємства нашого краю, такі як, Рівненська АЕС, «Рівнеазот» закріпили за собою звання основних роботодавців та наповнювачів бюджету, пише rivne.one.
Однак не лише виробництвом електроенергії та мінеральних добрив відома наша область. Далі розглянемо перелік найбільш значущих виробництв на території Рівненщини.
Виробництво електроенергії на АЕС
Рівненська атомна електростанція – це одне з найбільших підприємств з виробництва електроенергії в західному регіоні України. Атомна електростанція розташована в поліській частині Рівненської області. Містом-супутником АЕС є Вараш, розташований на березі річки Стир.
Згідно початковому проєкту, станція мала називатися Західноукраїнська АЕС, однак згодом її було вирішено назвати Рівненською АЕС. Будівництво промислового об’єкта розпочалося в 1973 році. РАЕС стала першою в Україні атомною електростанцією з енергетичними водо-водяними реакторами типу ВВЕР-440. Два енергоблоки з таким типом реакторів було введено в експлуатацію у 1980 і 1981 роках, а третій, з реактором ВВЕР-1000, – у 1986 році.
У 1990 році спорудження потужностей електростанції було припинено постановою Верховної Ради України «Про мораторій на будівництво нових АЕС». Однак уже через три роки роботи було відновлено, а пуск четвертого енергоблоку РАЕС відбувся у жовтні 2004 року. Реакторна установка четвертого енергоблоку належить до сучасної версії ВВЕР-1000.
Після запуску четвертого енергоблоку щорічне виробництво на електростанції перевищувало 17 млрд. кВт-год. На початку липня 2018 року було заявлено про початок будівництва п’ятого енергоблоку, а ось проєктування шостого було скасовано.
На РАЕС діє автоматизована система контролю радіаційного стану. Спостереження проводиться безперервно в автоматичному режимі, що дозволяє оперативно отримувати необхідну для системного аналізу й прогнозу інформацію. Час від часу з перевірками до станції навідувалося МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії).
РАЕС стала місцем роботи для тисяч атомників нашої області. Станом на початок 2020-х років, на станції працювало понад 7 тис. робітників.
Мінеральні добрива «Рівнеазоту»
Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» свого часу здобуло звання одного з найбільших заводів хімічної промисловості України. Завод-гігант розташований поблизу Рівного у селі Городок.
Історія цього хімічного підприємства розпочалася в листопаді 1968 року, коли було одержано перші тонни аміачної води. 31 березня 1969 року на підприємстві було вироблено синтетичний аміак. Саме цей день і вважається офіційною датою заснування підприємства «Азот» (такою була першопочаткова назва заводу).
Підприємство-гігант складалося з 6 основних технологічних цехів та 14 допоміжних. Завод випускав аміачну селітру, рідкий аміак, аміак водний технічний, адипінову кислоту, рідкий азот, кисень у балонах, рідку вуглекислоту, циклогексанон, кисень технічний, сухий лід, рідкий азот, тукосуміш «Рівне-NPK», нижчі дикарбонові кислоти очищені та кубовий залишок циклогексанолу. Проте пріоритетним напрямом діяльності «Рівнеазоту» все ж було виробництво азотних мінеральних добрив.
Продукцію підприємства знали далеко за межами України. Вона експортувалася в понад 40 країн світу.
Звичну для нас назву – «Рівнеазот» завод отримав в 1995 році. До 2006 року підприємство мало статус державного, а згодом було приватизоване. «Рівнеазот» став частиною холдингової компанії «Ostchem Holding AG», яка у свою чергу входить до складу фінансово-промислової групи «Group DF», власником якої є олігарх Дмитро Фірташ.
Станом на початок 2010-х років підприємство забезпечувало роботою близько 4 тис. робітників. У відомстві підприємства перебував палац культури та спорту «Хімік», бібліотека, санаторій-профілакторій, медико-санітарна частина, стадіон та чотири гуртожитки.
Бакалійна та м’ясна продукція костопільського виробництва
Важливою сферою економіки Рівненщини є харчова промисловість. Вона представлена низкою підприємств на території нашої області. Чільне місце серед них займає підприємство «Родина», що у місті Костопіль. Його гасло – «Якість понад усе». До 2010 року підприємство мало назву «Костопільський завод продтоварів» та спеціалізувалося на виробництві бакалійної продукції. А саме: майонезу, соусів, гірчиці, маргарину та оцету.
У 2014 році на території підприємства було запущено м’ясоковбасне виробництво. Костопільчани та жителі області могли поласувати делікатесами зі свинини, копченими, запеченими та сиров’яленими продуктами, м’ясною консервацією, паштетами та іншими смаколиками.
Виготовлені на підприємстві продукти харчування відповідали міжнародним стандартам якості. Продукція «Родини» відома не лише в Україні, а й за її межами. Підприємство також активно співпрацювало з відомими в Україні гіпермаркетами та супермаркетами.
Завдяки функціонуванню АТ «Родина» чимало костопільчан та мешканців сусідніх міст змогли працевлаштуватися на гідну роботу.
Виробництво сірників у Березному
Із міста Костопіль перенесемось до міста Березне, що теж на Рівненщині. Саме тут наприкінці 90-х років XX століття було запущене виробництво сірників. Сірникова фабрика у Березному стала першим та єдиним в Україні підприємством з виготовлення сірникової продукції.
Роком створення сірникової фабрики вважається 1998. Обладнання для державного підприємства було придбано у однієї зі швецьких фірм. Шведські фахівці особисто приїздили на фабрику та допомогли встановити обладнання та комплектуючі. Крім цього вони навчали березнівських працівників перед запуском підприємства.
Перший сірник був виготовлений на фабриці 12 травня 1999 року. Цей день став історичним не лише для Рівненщини, а й для усієї країни. Адже це означало налагодження власного виробництва сірників.
Сірники, виготовлені у місті Березне, швидко прославилися завдяки своїй якості, а ще оригінальними коробками із зображенням козака. Продукцію сірникової фабрики почали експортувати за кордон, а саме в Польщу, Болгарію, Литву, Румунію та інші країни.
У 2016 році державне підприємство «Рівненська сірникова фабрика» було ліквідовано через банкротство. На його потужностях почала працювати приватна компанія – «Українська сірникова фабрика».
Підприємство входило до переліку найбільших платників податків в нашій області. Воно надавало робочі місця декільком сотням жителів Березного та навколишніх сіл.
Виробництво цементу в Здолбунові
Мало хто знає, але цементна галузь у Здолбунові сягає своїм коріння в 70-ті роки XIX століття. Саме в цей час було виявлено родовище крейди високої якості, яке знаходилося на околиці містечка Здолбунів. Це дало можливість використовувати її, як сировину для виробництва цементу. На базі родовища крейди чеські підприємці, брати Єленики побудували невеликий цементний завод недалеко від міста Здолбунів. Обладнання підприємства на той час складалося з п’яти печей випалу.
У 1889 році власники заводу створили товариство «Єленики і Ко» і розпочали випуск портландцементу (90 тонн на добу). У 1910 році Здолбунівський цементний завод придбало акціонерне товариство «Волинь», керівництво якого знаходилося у Варшаві. Підприємство було реконструйоване, встановлено дві обертові печі та змонтовано новий цементний млин.
Наприкінці 30-х років XX століття завод працював на повну потужність, виробляючи щороку 85 тонн цементу. Також було реалізовано перші партії цементу марки 500. Серійний випуск цементу згаданої марки було налагоджено у 1946 році.
У 1948 році урядом тодішнього СРСР було прийнято рішення про будівництво потужностей з виробництва цементу за межами міста Здолбунів. Так, у 1952 році розпочалося будівництво Ново-Здолбунівського цементного заводу. Через 11 років старий та новий цементні заводи об’єднали в один цементно-шиферний комбінат. Підприємство випускало цемент марок 400 та 500, цемент для азбоцементних виробів, спеціальний високоміцний цемент марки 600, а також тампонажний цемент для «холодних» і «гарячих» свердловин.
У 1994 році Здолбунівський цементно-шиферний комбінат був перетворений у Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу з виробництва цементу і шиферу «Волинь-Цемент». У 2001 році контрольний пакет акцій ПАТ «Волинь-Цемент» придбала всесвітньо відома німецька промислова група Dyckerhoff AG. Це ознаменувало початок нової ери для заводу. Підприємство отримало нове обладнання, а робітники – нові знання. Крім цього на заводі були удосконалені виробничі процеси.
Як бачимо, на Рівненщині є чимало підприємств, які свого часу стали рушіями економіки області, надавали робочі місця та сплачували податки до бюджету. І це, звісно, далеко не весь перелік значимих промислових потужностей нашої області.