На мапі Костопільщини більше не відшукати такого села, як Янова Долина. На його місці з’явилося село Базальтове. Воно відоме багатьом мешканцям області завдяки Базальтовим стовпам – одним із 7 природних чудес України. У міжвоєнні роки в робітничому селищі Янова Долина видобували базальт, його називали «матір’ю польських автострад». Адже саме з базальту Костопільщини вимощували польські дороги, а також площі Лондона, Парижа, Кракова, Відня та інших європейських міст, пише rivne.one.
Янова Долина була надсучасним за тогочасними мірками робітничим поселенням. Подивитися на це поселення і перейняти його досвід приїздили цілі делегації, селище часто було в центрі уваги польської преси. У матеріалі ми зосередимо свою увагу на тому, як працювалося та жилося тодішнім робітникам цього унікального селища на Костопільщині.
Походження назви
Вважається, що першим на поклади базальту на теренах колишньої Янової Долини натрапив місцевий чоловік ще у 1635 році. Він копав колодязь, аж раптом його лопата вдарилася об щось тверде та зламалася. Каміння, через яке чоловік зламав свій інвертар, він згодом використав для закладення фундаменту свого будинку. Чи дійсно так було, чи це всього лиш легенда, дізнатися уже неможливо.
Побутує ще один переказ, який розповідає нам, чому саме таку назву отримало це багате на поклади базальту селище. Буцімто, колись в цих місцях любив полювати сам король Речі Посполитої Ян Казимир. Одного разу він загубив тут коштовний перстень. Щоб помітити місце загубленої речі, король зробив позначку на камені у вигляді хреста. Прикрасу так і не вдалося знайти, проте там, де її шукали згодом стали виднітися великі кам’яні брили. Цю місцевість вирішили прозвати Яновою Долиною.
Початок видобутку базальту
Відомо, що базальт почали видобувати в Яновій Долині на початку XX століття. Поклади застиглої мільйони років тому вулканічної магми привернули увагу будівельників, які прокладали залізницю через Волинську губернію.
Перший кар’єр в Яновій Долині було розроблено в 1908 році за часів Російської імперії. Тоді ж тут і пробурили перші свердловини. Однак видобуток цього каменю було зупинено через початок Першої світової війни.
Активний видобуток базальту знову розпочався на початку 20-х років XX століття. Тоді дана територія входила до складу Волинського воєводства Другої Речі Посполитої. Польська влада розглядала цей регіон, як дуже перспективний, були залучені найкращі інженери з Польщі для розробки нових родовищ та збільшення площі видобутку.
У міжвоєнний період Янову Долину часто називали «матір’ю польських автострад». Таку назву польська преса дала цьому селищу на Рівненщині не випадково. Річ у тім, що базальт використовувався для будівництва доріг. Ним вимощували дороги та площі не лише в Польщі, а й далеко за її межами. Щодня залізничною гілкою «Янова Долина-Костопіль» видобутий базальт доставлявся до станції в Костополі, а далі йшов до Європи. Базальтом з Костопільщини вимощено площі та вулиці Парижа, Праги, Лондона, Відня, Кракова та інших відомих європейських міст.
Наприкінці 20-х років XX століття видобуток базальту в Яновій Долині становив 200 тонн на рік, а в 30-ті роки – 400 тонн. У грошовому еквіваленті копальня заробляла до 5 млн. злотих на рік.
Поселення робітників: побут, робота на копальні, заробіток
У міжвоєнний період в каменоломнях Янової Долини працювали тисячі робітників. 35% з них становили українці – майже половина з них була мешканцями навколишніх сіл. Проте більшість робітників Янової Долини була польської національності.
Саме для них було вирішено збудувати ціле робітниче селище на площі 107 гектарів. За основу була взята креативна розробка австрійського архітектора Адольфа Лооса. Офіційно поселення почали будувати у 1934 році. Було залучено найкращих архітекторів Польщі та 1200 робітників. Янова Долина була спроєктована у стилі робітничих колоній, поширених в Австрії. Розробники відразу поставили собі за мету зробити селище взірцевим.
Вулиці були прокладені просто посеред лісу, згодом їх почали позначати літерами A B C D G K Z. Для робітників каменоломні з дерев’яних брусів та базальтових фундаментів зводилися будинки, які були розраховані на чотири родини. Дахи помешкань вкривали червоною черепицею. Навколо них та вздовж вулиць було висаджено багато квітів.
Будинків робітників мали всі зручності, що для багатьох було небаченою дивиною на той час. Зразкове селище робітників могло похвалитися каналізацією, електрикою та водогоном.
Звичайно, що такі умови проживання приваблювали охочих працювати на базальтовій копальній. Щоденна оплата звичайного робітника становила від 2,5 до 4 злотих. Відомо, що наприкінці 1930-х років у Яновій Долині мешкало близько 3 тис. осіб. 97% з них становили поляки.
Польська влада також подбала і про те, аби робітники мали цікаве дозвілля. Для цього у центрі селища було зведено будівлю, де розмістився кінотеатр, театр, їдальня та магазини – щось на кшталт сучасних торговельних центрів.
А поряд розташувався спортивний комплекс зі стадіоном для гри у футбол і заняттям атлетикою. Цікаво, що Янова Долина навіть мала свій спортивний клуб під назвою «Стрілець». У ньому працювали секції боксу, плавання, греблі, боротьби, хокею та футболу. Футбольна команда «Стрілець» неодноразово демонструвала успіхи на теренах тогочасної Волині.
В Яновій Долині також були побудовані дитячий садок, школа, поліклініка, поліцейський відділок та пожежна частина. У селищі навіть випускалася газета під назвою «Голос робітника». Вона фінансувалася за рахунок фінансових надходжень від копальні.
Варто додати, що на території робітничого селища не було жодних проблем пов’язаних з алкоголем. А все тому, що у місцевих коопераційних магазинах існувала заборона на продаж спиртних напоїв. Найближчий пункт з продажу алкоголю знаходився у селі Зглазне.
Про економічне диво в Яновій Долині було знято фільм
Масштаби промислу в Яновій Долині вражали. До наших днів збереглися знімки, де ми можемо побачити, як сотні працівників одночасно займаються видобутком базальту.
Не менш вражало і робітниче поселення в Яновій Долині. Село часто потрапляло на шпальти тодішньої польської преси, цілі експедиції приїздили для того, аби ознайомитися та перейняти досвід унікального поселення робітників на Волині.
До речі, у 1936 році одна із кіностудій зняла англомовний фільм під назвою «The Stone Age Of Today». У перекладі з англійської мови назва кінострічки означала «Кам’яний вік сьогодення». Цей короткий фільм показував тодішні вражаючі масштаби видобутку базальту на території Костопільщини.
З настанням Другої світової війни розпочалися трагічні сторінки для цього зразкового поселення робітників. Спочатку на території костелу, який не встигли добудувати, «совєти» влаштували табір для польських військовополонених. Після німецької окупації цих земель тут розмістився табір для полонених радянських військових.
Проте найтрагічнішою сторінкою в історії Янової Долини стала ніч на 22 квітня 1943 року. Внаслідок бою підрозділів УПА з німецькими військами, які розмістили тут свій військово-господарський пункт, було вбито за різними джерелами від 500 до 800 поляків.
Згадана подія стала одним із каменем спотикання між Україною та Польщею щодо історичного минулого. У Польщі ці події називають «волинською різаниною», а в Україні – «волинською трагедією».
Під час боїв УПА з німцями в Яновій Долині згоріло близько сотні будинків. Це означало майже повне знищення поселення. До наших днів його забудова не збереглася, а чимало копалень були затоплені водою. Вони нагадують, що колись тут невтомно трудилися тисячі робітників, аби добути базальт, який прославився на всю тогочасну Європу.